Але, народ, шо я вам буду розповідати! Відбулось в моєму житті таємне пригода, про яку давно мріяв, але ніколи не гадав, що зможу це зробити. Вийшло так, що я купила кетамін і вирішила поїхати в Дубаї трохи покататись на хвилях екстазу. Маю вам сказати, цей досвід був неймовірним і зашкалюючим!
Щоб все почалося, я заклала кет на одній з великих вечірок у місті. Коли з'явився знайомий ділер, в мене вже були готові диски екстазу, які я замовила заздалегідь. Очікування були неймовірними, і я не могла дочекатися, коли зможу відчути галюциногенну силу цих таблеток.
Отже, минула ніч нашого веселощів, і настала пора розпочинати кутити та сидіти бездельничати на пляжі Дубаю. Взяла з собою передатчик, щоб підтримувати зв'язок з друзями в телеграммі. Все було зумовлено тим, що я не хотіла бути зовсім сама у цьому шаленому пригоді.
Я включаю музику на своєму телефоні і починаю розмову зі своїми транками. Ми обговорюємо, які ми розумні і яскраві, коли знаходимося на хімічному хмелі. Втім, відразу після цієї розмови я вирішую, що ми просто уявляємо цю розумність і насправді просто виглядаємо як придурки, які прагнуть забути про реальний світ.
Я відходжу у власний світ і відчуваю, як екстаз починає діяти. Мої почуття проявляються у всій своїй величі. Колірні схеми починають змінюватися, а звуки набувають нового сенсу. Мені здається, що я стаю майже невидимою, як гострий лезо.
Я продовжую отримувати нові повідомлення в телеграмі від моїх друзів. Вони запитують, як у мене справи, і я можу лише засміятися над цим питанням. Насправді, у мене жодних справ - я просто хочу насолоджуватися своїм психоактивним пляшечком насолоди.
Я вирішую вийти на вулицю і прогулятися вздовж пляжу. Мої сенсори заповнюються екстазом, і мені здається, що я можу літати. Таке відчуття неймовірно веселе, і я хочу випробувати на собі кожен момент цього плавного переливання кольорів та звуків.
Потягнувшись за шортиками, я відчуваю на руках пісок, який нагадує мені про вічний рух часу. І хоча цей момент може здатися незначним, для мене він має велике значення. Він нагадує мені, що я тут і зараз, а не вперед, або назад в часі.
Мій світ стає все більш ілюзорним, коли я поглядаю на хмари, що утворюються в голові. Я споглядаю на них, як на фарбу, яка поступово тече моїми венами. Це єдиний спосіб знову з'єднатися з реальним світом і відчути себе присутнім у реальності.
Мої друзі продовжують висилати мені тисячі повідомлень в телеграмі, але вони мабуть не розуміють, що я їх навіть не читаю. Вони просто не можуть розібратися, що головне, що зараз відбувається у моїй голові, це якісь інші, зовсім нереальні речі.
Нарешті, коли ефект галлюциногенів затихає, я повертаюся до реальності і реалізовую, що я в Дубаї. Мій досвід був незабутнім, і я відчуваю, що стала трохи мудрішою, але чи варто було за це так дорого платити?
В загальному, як наркоман комік, варто сказати, що цей досвід з кетаміном в Дубаї залишиться зі мною назавжди. І хоча, можливо, я не раджу всім спробувати галлюциногени, але він точно вартий уваги для тих, хто хоче дізнатися більше про себе та свої можливості.
Чуваки, я вам чухну, как дымок в задок. Вот слушайте историю. Иду я по улице, в голове одни мысли, как быть успешным рэпером и одновременно подсаженным на всякую залупу. Возле перекрестка замечаю пару человек, что-то шепчут друг другу и вообще ведут себя странно. Решил подойти, предложить мою помощь, а кто знает, может, заведем новых кентов.
Оказывается, ну типа, они закладки кетамина раздают. Я же не тупой, все понимаю, что это за шняга. Но решил попробовать. Че, сухарики, в жизни развлечений полно. Оплачиваю бедные деньги и получаю эту хрень. Ну и пошел я домой, унылый и безнадежный.
А потом наступает момент истины. Я открываю пакетик, там - кет, беленький и красивый, как мечта каждого химика. И какой кайф, братишки! Ни о каких неприятных побочках я и не вспомнил. У меня просто ахуенное ощущение. Все проблемы, все сомнения, все как рукой сняло.
И тут до меня доходит: "А ведь это лохотрончик". Какой кет? Это просто мощный облом кайфа! Вот что значит пасть на развод! А когда я загуглил, что закладки - это такая химия, которую нам продают на углу, и что она может сотворить в мозгу, то меня просто смыло. Все было подобрано по полочкам. Весь веселье как спичка в руках. Но я был решим искать другие пути.
Пришел я тогда к своему брату. Он, думается мне, мент. Но он меня понимает, и вообще, ну типа, крутой ниггер. У него свой приют был, и он изловчился там настраивать гидро. Это такая фишка, где можно выращивать свою траву самому. Говорит мне братишка: "Дядя, у нас пончик по горлышко", а это значит, что нужно насытить воздух углекислым газом. Иначе растения безмятежно умрут.
Сука, ну это было круто! Я купил все, что нужно, пришел в приют и начал собирать свою ферму. Закупил семена самых убойных сортов: Горячий Огонь, Башня Амнезии, Дьявольское Дыхание - все, что душа пожелает. Засеял, залпом, столько, сколько мне хотелось. Ведь теперь я знал, как быть успешным!
И прошло время, и приют превратился в настоящую марихуанную лабораторию. Каждый день я натягивал комбинезон, вместо марки внутрь пихал мефедрон и лазил между рядами, как белочка. Шпигался на полную катушку. А результат просто пиздатый. Я стал обломаным героем, что не только делает убойные треки, но и курит свою траву. Это, братцы, повышает артистизм на 200 процентов!
А тут, когда я уже балдел от своих успехов в музыкальной индустрии и гидро, ко мне приходит один знакомый парень. Чувак всячески замыкал, что фентанил это новая хрень, что это ураган в мире наркотиков. Я был осторожен, конечно, но мама дорогая, какой кайф я испытал, когда наебался этой херней! Сначала не понимаешь, что с тобой происходит. Потом понимаешь, что ты просто улипон. И ничего уже не можешь сделать. Ты просто дерево, что стоит и ветер мимо него проносится.
Но знаете что? Я убеждаюсь в одном: успех не связан со снятием мотивации. Успех - это когда ты знаешь, куда идти, и возможности для роста в тебе все еще есть. Я продавал свои альбомы, шел на концерты, пихался на щеку всем, кому не лень, потому что я знал, что мне нужны новые идеи и вдохновение, чтобы меняло мир. И все это благодаря наркотикам, вживленным в меня.
Чуваки, не пойдите по моим стопам. Это было опасно и сумасшедшим, но я сделал свой выбор. Я понимаю, что многие сейчас скажут: "Братишка, ты шизофреник, нам не надо твоих советов". Но знаете что? Это моя история, и я надеюсь, что кто-то сможет найти в ней хоть каплю мудрости и ответ на свои вопросы.
Ну а я, братцы, продолжаю свой путь. Пусть его будет сколько угодно, я готов. Наслаждайтесь моими рифмами и моим химическими экспериментами. Чуваки, я кайфую, и вам желаю того же!